Ознайомлення з науковою літературою, що відповідає темі реферату. Вибір джерела, що розривають тему.

Згідно з обраною темою реферату студент самостійно підбирає літературні джерела. Порядок роботи з джерелами інформації:

1-загальне ознайомлення (ознайомлення зі змістом)

2- уважне читання по розділах ( виділення найважливішого)

3- вибіркове читання тексту (перечитування найважливішого)

4- складання плану прочитаного матеріалу (постановка проблеми)

5- виписка з прочитаного (цитати)

6- оформлення картотек (бібліографічна картотека, картотека виписок)

7- співставлення прочитаного (запис зауважень)

8- критична оцінка прочитаного (запис зауважень)

Методика пошуку необхідної інформації складається з декількох етапів та передбачає пошук відповідей на чотири основні питання, які повинен поставити перед собою студент: що?, де?, як шукати?, як опрацювати?

Що шукати – виділення основних проблем, питань, завдань теми дослідження та ключових понять, проблемних питань теми;

Де шукати – визначення переліку джерел, в яких може висвітлюватися інформація щодо проблемних питань;

Як шукати – вибір прийомів, за допомогою яких здійснюватиметься робота з обраними літературними джерелами. На цьому етапі вирішується чи працювати в бібліотеці шляхом опрацювання каталогів, чи працювати в мережі Інтернет, чи поєднувати всі можливості;

Як опрацювати - одержання текстів та їх безпосередня обробка

Повний і якісний історікографічний та джерельний обзори є одним із важливіших показників рівня роботи.

4. Формулювання мети реферату, коригування первинного плану.

У процесі вивчення матеріалу, написання реферату можуть з’ясуватися факти, аналіз яких спонукає до перегляду первинних елементів структури, основних смислових акцентів. Отже, навіть найдосконаліший план не закостенілою догмою, а орієнтиром творчого пошуку.

5. Виклад матеріалу відповідно до складеного плану.

При написанні реферату використовується науковий стиль, основними ознаками якого є: зрозумілість, предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, переконливість, аргументованість, наявність висновків. Мовно-стильові особливості навчально-дослідної роботи залежить від володіння їх авторами лексикою, іншими виражальними засобами. В рефератах доцільно використовувати такі мовні структури:

1. Структури, які використовуються для акцентування на основних проблемах і питаннях, що аналізуються автором :

    Автор розглядає питання (чого?)
окреслює питання, пов’язані (з чим?)
Аналізує проблеми (чого?)
Розкриває своє розуміння (чого?)
Викладає основні положення (чого?)
Веде мову (про що?)

 

2. Конструкції, які використовують для фіксації проблем, що виокремлюються автором:

    Автор Підкреслює, зазначає важливість (чого?)
Вказує (на що?)
Приділяє особливу увагу (чому?)
Концентрує особливу увагу (на чому?)
Зосереджує увагу (на чому?)

 

3. Звороти, які вживають при переліку питань, що одночасно розглядаються автором:

    Автор торкається (чого?)
згадує (про що?)
зазначає (що?)
Крім того автор торкається ( чого?)

 

4. Структури, які використовуються при викладання системи авторської аргументації, що передбачають ілюстративний та фактичний матеріал, посилання на інші джерела:

    Автор протиставляє (що чому?)
зіставляє ( що з чим?)
Аргументує свою думку (чим?)
Наводить приклади, цифри, які свідчать (про що?)
Ілюструє свої висновки ( чим?)
Підтверджує ( що чим?)
Посилається на статті (чиї?)

 

5. Якщо автор неоднозначно повертається до концептуально важливих для нього ідей в різних розділах своєї роботи, то відображення цього в тексті реферату може відбуватися через використання таких мовних структур:

    Автор Спеціально декілька разів зупиняється (на чому?)
Постійно звертається до думки (про що?)
Неодноразово звертає увагу (на що?)
Особливо акцентує на тому, що

 

6. У заключній частині реферату наводять основні висновки, які зробив автор першоджерела, узагальнюють головні ідеї реферованої роботи. Найчастіше при цьому використовують такі мовні структури:

    Автор Робить висновок про те, що
Доходить висновку, що
Підкреслює важливість (чого?)
Стверджує, що

 

Цими мовними моделями не обмежується виражальна палітра реферату. Кожен студент може суттєво розширити й урізноманітнити мовний спектр своєї роботи. Головне, щоб мовні засоби адекватно виражали думку і відповідали найхарактернішим особливостям наукового стилю.

Реферат викладають своїми словами, використовуючи при цьому особливо значущі визначення, цитати, а також висловлювання, з якими референт не згоден. Цитування зумовлює посилання на джерело із зазначенням сторінок.

Композиція РЕФЕРАТУ

Реферат повинен бути виконаний державною мовою, мати певну логіку побудови, послідовність і завершеність. Загальний обсяг реферату має бути в межах 20-25 сторінок комп’ютерного тексту формату А4.

Композиція реферату повинна охоплювати такі обов’язкові компоненти:

1. Титульний аркуш(додаток А);

2. Зміст (додаток Б);

Вступ

Вступ починається з обґрунтування актуальності теми, яка визначається:

- важливістю для зрозумілості сутності соціально-економічних проблем з точки зору перспектив її розвитку;

- потрібності у вивченні наукової проблеми в інтересах наукової галузі;

- значимістю з точки зору практичного використання.

Потім розкривається мета та завдання дослідження. В змісті мети необхідно розкрити сенс роботи, показати результат, який прагне отримати автор. Метою роботи є аналіз, розгляд, вивчення поставленої проблеми, формулювання якої міститься в назві реферату. Мета формулюється лаконічно, вона повинна точно виражати те основне, що намагається зробити дослідник, і конкретизується та розвивається в завданнях дослідження (пункти плану реферату).

Після цього автор реферату переходить до обґрунтування науковості своєї роботи через аналіз ступеня її вивчення. Ступень вивчення теми показує, які питання цікавили дослідників і які позиції за цими питанням сформулювались. Студенту необхідно показати ті дослідження, включаючи їх авторів, які внесли найбільший внесок у вивчення даної теми.

Завершує вступ опис структури реферату. Необхідно наголосити, що реферат складається із вступу, декілька розділів (глав, пунктів), висновку, списку використаних джерел та додатків (при необхідності).

Якщо реферат монографічний та у вступі необхідно розкрити актуальність, мету і завдання реферату, дати бібліографічний опис монографії, включаючи відомості про автора, описати структуру роботи. Актуальність пояснює наскільки востребована сьогодні дана монографія, в якому ступені завдання, які ставить перед собою її автор, допомагають вирішити проблеми, які турбують сучасне суспільство. Завдання реферату ставляться виходячи з наукової проблематики монографічного дослідження, і можуть збігатися з завданнями монографії. В бібліографічному описі необхідно навести повну назву, місце, дату видавництва та обсяг монографії.

Обсяг вступу – 1,5 – 2 сторінки

Основна частина

Її завдання полягає у вичерпному викладенні суті наукової інформації з теми у відповідності з поставленими завданнями. Необхідно розглянути стан, рівень та тенденції розвитку наукової проблеми, відобразити всі точки зору по цим питанням, критично проаналізувати аргументації тієї чи іншої позиції і дати їм власну оцінку. При цьому необхідно вказати на подібність та розбіжності в реферируємому матеріалі, підходах і методах дослідження проблем.

Головна частина може складатися з кількох розділів і пунктів, що залежить від теми, проблематики та обсягу матеріалу реферату.

3. Висновки(2-3 сторінки)

Є завершальною частиною реферату, зміст якої відображає ступень реалізації автором роботи поставленої мети і завдань. Їх викладають у формі міркувань, узагальнень, зауважень референта щодо порушених у рефераті питань, підсумування результатів виконаної роботи. Після тексту висновків студент повинен зазначити дату закінчення написання реферату і поставити особистий підпис.

Список використаних джерел

 

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РЕФЕРАТУ

Кожний реферат має бути індивідуальною роботою. В ньому простежуються особливості мислення, творча манера автора. Водночас він повинен відповідати таким вимогам до його оформлення:

1. Використання паперу типового формату. Текст роботи повинен бути написаний чітким почерком, без скорочень, на одній стороні стандартного аркуша білого паперу форматом А4 (розмір 210 х 297 мм), або за допомогою ЕОМ – через півтора інтервалу чотирнадцятим шрифтом.

2. Приблизний обсяг реферату повинен складати 20-25 сторінок комп’ютерного тексту.

3. Текст повинен мати поля з чотирьох боків аркуша: зліва – 25 мм, справа – 10 мм, зверху – 20 мм, знизу – 20 мм. Поля не проводяться. Сторінки не беруться в рамку. Щільність тексту реферату повинна бути однаковою.

4. Описки, неточності, виявлені в ході виконання роботи, допускаєте виправляти не більше двох разів на сторінці.

5. Усі сторінки мають бути пронумеровані. Починається нумерація з титульної сторінки (без позначення на ньому сторінки), арабськими цифрами у правому верхньому куті без крапки в кінці. Перше позначення сторінки у рефераті починається з другого аркушу вступу та дорівнює номеру 3. Якщо робота містить рисунки і таблиці, які розташовані на окремих сторінках їх необхідно включати в загальну нумерацію. Список використаних джерел також включається в загальну нумерацію.

6. Заголовок розділу, а також зміст, вступ, висновки, список використаних джерел пишеться або друкується великими літерами і розташовують симетрично середині рядка у вигляді трапеції. У словах заголовків не допускається переносів. Крапку в кінці заголовків не ставлять. Між заголовком та текстом пропускається 1 рядок. З нового аркуша починають: зміст, вступ, перший розділ, висновки, список використаних джерел, додатки.

7. Не можна розміщувати заголовок в кінці однієї сторінки, а текст починати з іншої. Не допускається розрив речення таблицею або рисунком.

8. Новий розділ допускається починати на тій же сторінці, на якій закінчився попередній, при умові, що на ній поміститься 2-3 рядки тексту.

9. Ілюстрації (малюнки, графіки, схеми, діаграми) позначають словом Рис. (рисунок). Ілюстрації містяться або відразу за текстом із виноскою на них, або, якщо не дозволяють їхні розміри, на наступній сторінці. Нумерація рисунків виконується арабськими цифрами і носить наскрізний характер. Назва рисунку пишеться під ним. Ілюстрації треба розміщувати так, щоб їх можна було розглядати не розвертаючи роботи. Якщо так не виходить, то так , щоб для розгляду рисунка роботу треба було повертати по годинниковій стрілці. Не допускається розміщення ілюстрацій на листках більшого формату, ніж А4. На одній сторінці може розміщуватись лише один вид ілюстрації.

10. Цифровий матеріал, як правило, групують у вигляді таблиць. Складаючи таблицю, необхідно врахувати наступне:

- цифри, що вносяться в таблицю, повинні мати однаковий ступінь округлення;

- в аналітичних таблицях слід наводити як абсолютні, так і відносні показники;

- якщо параметри, що входять до таблиці, мають однакову одиницю виміру, то її розміщують над таблицею;

- якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, можна перенести її на іншу, у такому випадку вертикальні рядки (графи) під заголовками слід пронумерувати, а на наступній сторінці замість заголовка в правому верхньому куті пишеться: Продовження табл.3.

Усі таблиці та рисунки повинні мати посилання на літературні джерела, з яких вони використані. Таблицю слід розміщувати зразу після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути зноски в тексті. Кожна таблиця повинна мати назву, яку треба писати строчними літерами (крім першої прописної), з абзацу і розміщувати над таблицею. Назва повинна бути короткою і повністю відображати зміст таблиці. Назва таблиці не підкреслюється і в лапки не береться.

Всі таблиці мають наскрізну нумерацію арабськими цифрами. Номер таблиці розміщується над правим верхнім кутом таблиці після надпису «Таблиця», Надпис «Таблиця 7…» пишеться над назвою таблиці. Заголовки граф таблиць починаються з великих літер, а підзаголовки – із малих, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, які мають самостійне значення, пишуть з прописної літери. В кінці заголовків таблиць розділові знаки не ставляться. Заголовки вказуються в одиничному числі.

Для скорочення тексту заголовків і підрозділів граф окремі поняття допускається заміняти літерними позначеннями, якщо вони пояснені в тексті, або приведені на рисунках. Діагональне ділення заголовку таблиці не допускається. Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм. Якщо рядок або графа таблиці виходять за формат сторінки, таблицю ділять на частини, розміщуючи одну частину під другою або поруч, або переносять частину таблиці на наступну сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повторюють заголовок і боковий стовбець

При діленні таблиці на частини допускається її заголовок або боковий стовбець замінювати відповідними номерами граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи або рядки першої частини таблиці Слово «Таблиця» вказують один раз праворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть «Продовження табл. » з написанням її номера.

Горизонтальні і вертикальні лінії, які розмежовують рядки та графи таблиці, можна не проводити, якщо їх відсутність не заважає користуванню таблицею.

Якщо цифрові дані в графах таблиці виражені в різних одиницях виміру, то їх указують в заголовках кожної графи. Якщо цифрові, або інші дані втаблиці не приводяться, замість них ставлять прочерк. Цифри в графах таблиці треба розміщувати так, щоб числа у всіх графах були точно один над другим. Числові значення величин в одній графі повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Дрібні числа приводяться в вигляді десяткових дробів.

Таблиці та рисунки мають окрему порядкову нумерацію. Зразки оформлення таблиць і рисунків представлені у додатках В, Г.

11. Формули та рівняння розміщуються безпосередньо за текстом, в якому вони згадуються посередині рядка. До і після кожної формули чи рівняння залишається один вільний рядок. Нумерація формул та рівнянь – порядкова, наскрізна арабськими цифрами Номер формул або рівняння записують на рівні формули або рівняння в круглих дужках в крайньому правому положенні.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, які входять до формули чи рівняння, слід приводити безпосередньо під формулою чи рівнянням в тій послідовності, в якій вони дані в формулі чи рівнянні. Пояснення значень кожного символу і числового коефіцієнту слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення слід починати з абзацу словом «де» без двокрапок.

Наприклад: Кал = ГК / ПЗ (1)

 

де Кал – коефіцієнт абсолютної ліквідності;

ГК – грошові кошти та їх еквіваленти;

ПЗ – поточні зобов’язання підприємства.

 

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак операції на початку наступного рядка повторюють. Формули, які наводяться одна за другою і не розділені текстом, розділяють комою.

12. Зноски – це витяг із тексту з вказівкою джерела, на який посилається автор. Бібліографічне посилання – це стандартний опис цитованого, (згадуваного), в рефераті документа. Посилання на літературні джерела можуть оформлюватись двома способами:

- у вигляді виноски знизу кожної сторінки з відділенням від основного тексту і позначається цифрою (порядковий номер посилання у межах сторінки). У посиланні вказується автор, назва джерела, місто, сторінка;

- у кінці речення або заголовка таблиці (рисунка) у квадратних дужках приводиться порядковий номер джерела за списком використаних джерел у кінці роботи і сторінка. Наприклад: [ 8; с. 15 ].

Список використаних джерел слід розмішувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Кожне джерело нумерується і записується з абзацу. Після номера, написаного арабськими цифрами, ставиться крапка і пишуться дані про літературне джерело, які повинні містити: прізвище автора, його ініціали, назву джерела, місце видання, видавництво, рік видання, том, частину, розділ, кількість сторінок.