ДАВНЯ ТА СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ДАВНЯ ТА СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

 

Навчально-методичний комплекс для студентів І курсу історичного факультету напряму підготовки 6.020302 «Історія»

 

Укладачі: проф. Сітарчук Р.А., доц. Коваленко О.В., доц. Лахач Т.О.

 

Полтава – 2016


З М І С Т

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВИЧЕННЯ КУРСУ………………………. 3-7

 

ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ………………. 8

 

МОДУЛЬ І. Давня історія України. Програмні положення ……………. 9-11

 

Плани семінарських занять …………………………………………….… 12-25

 

МОДУЛЬ ІІ. Княжа доба в історії України. Програмні положення …. 26-28

 

Плани семінарських занять ………………………………………………. 29-41

 

МОДУЛЬ ІІІ. Литовсько-Польська і козача доба

на українських землях. Програмні положення ………………………….. 42-46

 

Плани семінарських занять ………………………………………………. 47-61

 

ТЕМИ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ РОБІТ……………………………. 62-63

 

Перелік електронних ресурсів ………………………………………….. 64-65

 

Список електронних ілюстрацій ……………………………………..…. 66-67

 


ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВИВЧЕННЯ КУРСУ

 

Основні терміни

Модульно-рейтингова система навчання — це така організація навчального процесу, при якій вивчення студентом навчальної дисципліни відбувається шляхом послідовного і ґрунтовного опрацювання змістових модулів, а оцінювання якості його роботи та рівня здобутих знань, умінь і навичок здійснюється за рейтинговою системою.

Модуль — задокументована завершена частина освітньо-професійної програми, що реалізується у відповідних формах навчального процесу.

Оцінювальний блок — вид навчальної діяльності студентів (робота протягом семестру, семестрова атестація, іспит тощо), оцінений у балах.

Рейтинг — це порядкова позиція студента за результатами навчання. Види рейтингу: семестровий, річний. Рейтингова система оцінювання навчальної роботи студента — це така методика визначення якості його роботи та рівня здобутих протягом навчання знань, умінь і навичок, яка передбачає оцінювання в балах усіх результатів, досягнутих студентом.

Предмет «Давня та Середньовічна історія України» вивчається у І семестрі на історичному факультеті. Хронологічно він охоплює період від 1 млн. років тому (появи перших людей на території України) по 1648 рік (початку козацької революції під проводом Б. Хмельницького), однак для більш повного розкриття змісту деяких історичних категорій можливе звернення до раннього чи пізнього часу. Метою курсу є засвоєння студентами однієї з найцікавіших і водночас визначальних епох в історії України, коли на її теренах виникли перші етнічні державні формування і почала виокремлюватися із загальної руської людності майбутня українська нація. Весь період розбитий на три модулі: 1) «Давня історія України»; 2) «Княжа доба в історії України»; 3) «Литовсько-Польська і козацька доба на українських землях».

У першому з них студенти ознайомляться з часами появи та розвитку перших народностей на території України, а також вивчать питання походження, розселення, устрою, тощо східних слов’ян. У другому модулі – студенти розглядають історію Давньоруської та Галицько-Волинської держави (теоріями їх походження, становлення, розквіту, роздробленості, суспільно-політичним, соціально-економічним, культурним розвитком). У третьому — вивчають становище українських земель у складі Великого князівства Литовського й Речі Посполитої та становлення українського козацтва як стану, зокрема — теорії його походження, категорії, повстанські рухи тощо.

Загальна кількість навчальних годин становить __, із них _ відведено на лекції, __ — на семінарські заняття і _ — на індивідуальну роботу. Форма підсумкового контролю — екзамен у І семестрі.

 

Види навчальної діяльності студентів

Та форми контролю за нею

Лекція — провідна форма активізації пізнавальної діяльності студентів,у ході якої викладаються узагальнені, вузлові питання навчальної дисципліни. Лектор орієнтує їх на творче опанування матеріалом, дає настанови для наступної самостійної роботи над історичною літературою. Викладач здійснює облік відвідування лекцій студентами і може проводити серед них опитування на предмет виявлення знань із матеріалу попередньої лекції. Студент самостійно вирішує відвідувати лекції чи ні, втім за кожний її пропуск від його рейтингової оцінки віднімається 1 бал. Пропуск лекції можна компенсувати повідомленням з теми (до 5 сторінок тексту).

Поточний контроль спрямований на перевірку систематичності роботи студентів, рівня засвоєння матеріалу впродовж викладання курсу. Він здійснюється під час проведення аудиторних занять та перевірки виконання самостійних та індивідуальних завдань.

Семінарське заняття — основна форма аудиторної роботи студентів. Повна, обґрунтована, логічно-послідовна усна відповідь на питання семінару та доповнення оцінюються в сумі максимально 4 балами. З метою проміжної перевірки знань студентів, на семінарських заняттях можуть проводитися експрес-тести, кожен з яких оцінюється максимально 1 балом (за умови правильної відповіді більш ніж на половину питань). Цій формі опитування підлягають теоретичні питання, що розглядаються на занятті.

Індивідуальні завдання є обов’язковими, виконуються (у вигляді реферату) в поза аудиторний час і розподіляютьсявикладачем, однак при цьому максимально враховується вибір студента. Якщо в переліку запропонованих індивідуальних завдань немає наукових проблем із курсу, які студент хотів би детально опрацювати, він може запропонувати свою тему і, узгодивши з викладачем, виконати її.

Кожне індивідуальне завдання оцінюється максимально 7 балами. Воно передбачає максимально самостійний пошук та опрацювання студентом додаткової наукової літератури, нагромадження значного фактичного матеріалу, наявність конструктивних та глибоко обґрунтованих висновків.

 

Методичні рекомендації по написанню рефератів

Реферати готуються за темами, які пропонуються до кожного модуля. Обсяг реферату до 10 сторінок рукописного або друкованого тексту. Реферативне повідомлення призначене для заслуховування на семінарському занятті у тезовому вигляді. Обравши тему, окресліть коло джерел та літератури пропоновані до теми кожного модуля, скористайтеся додатковою літературою. Список усіх використаних джерел та літератури необхідно подати наприкінці тексту.

Складіть план реферату, він не повинен бути занадто складним та переобтяженим другорядними питаннями, проте й не занадто простим, оскільки тоді він не виконає свою головну функцію — структурувати реферативне дослідження, підготувати його з логічним викладом подій, зробити більш чітким виступ. Опрацювавши літературу, напишіть текст реферату. Зверніть увагу на такі моменти. Події слід описувати за схемою: причини та передумови, сутність події чи явища, його наслідки, оцінка. Звертайте увагу на дискусійні питання, подавайте різні точки зору на те чи інше питання, зазначаючи прізвища дослідників. Висловлюйте власну оцінку описаного. Завершуйте кожен пункт плану невеликим висновком. У кінці роботи подайте загальний висновок. Літературу слід оформляти згідно прийнятих у наукових виданнях вимог. Зразок: Автор. Назва. — Місто видання: Видавництво, Рік видання. — загальна кількість сторінок. (наприклад 305 с.) Автор. Назва статті // Назва збірки чи періодичного видання. — Місто видання: Видавництво, рік видання. — Номер журналу (випуску, частини — наприклад — Вип. 1., Ч.2., №5). — Кількість сторінок статті. (С.15-98.)

Підсумковою формою контролю для кожного модуля є контрольно-модульна робота, яка триває одну астрономічну годину в присутності викладача і складається з 2 теоретичних питань. Кожне із них оцінюється максимально 4 балами (в сумі — 8 балів). Якщо при написанні роботи студент набирає 4 і більше балів, то вона вважається зарахованою. У разі не набрання необхідної кількості балів, студенту надається право повторного виконання цієї роботи (але іншого варіанту). За переписування контрольної роботи від кількості балів, набраних за повторне її виконання, віднімається 1 бал. Якщо студент не з’явився на контрольну роботу без поважних причин, то не отримує балів до рейтингу. У разі неявки з поважної причини, він має право, у час відведений викладачем для відпрацювання, написати цю роботу без знімання штрафних балів.

За активність та ініціативу (за доповнення, за ведення зошиту тощо) під час вивчення дисципліни студент може також отримати додаткові бали (максимально — 5).

Модульний контроль здійснюється як підсумок роботи студента впродовж вивчення окремого модуля за результатами теоретичного та практичного матеріалу, передбаченого ним. У час між семінарами викладач призначає студентам дні, на яких здійснює проміжний контроль за станом самостійно роботи студента (виконанням ним індивідуальних завдань). На останньому занятті першого модуля студент звітується про виконання першого завдання, а на останньому занятті другого модуля здається друге завдання.

До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, що є складовими модулів.

По закінченню опанування курсу викладач при необхідності призначає додаткове поза аудиторне заняття для деяких студентів, які намагаються підвищити до залікового рівня чи покращити свою рейтингову оцінку.

За сумою одержаних балів формується рейтинг студента. Він складається з балів, отриманих під час всіх обов’язкових форм поточного й модульного контролів, а також з додаткових балів (за активність), максимально 60 балів. Якщо студент бажає покращити свою модульно-рейтинговою оцінку, отриману в процесі навчання, він може складати екзамен й отримати додатково 40 балів. До екзамену допускаються лише ті студенти, що набрали 35 і більше балів.

Студент може, за домовленістю з викладачем, достроково вивчити і скласти звіт із матеріалів запропонованих до модулів та отримати рейтингову оцінку. Максимальна рейтингова оцінка — 100 балів. Їх розподіл та систему оцінювання успішності показано в таблицях:

 

 

ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ

За шкалою ECTS За національною шкалою За шкалою університету
A Відмінно 90-100
B Добре 82-89
С Добре 75-81
D Задовільно 68-74
Е Задовільно 60-67
F Незадовільно з можливістю повторного складання 35-59
Х Незадовільно з обов’язковим повторним курсом 1-34

МОДУЛЬ І

Давня історія України

Програмні положення

Вступ. Предмет і завдання курсу історії України, його місце в системі вузівського навчання. Наукова періодизація стародавньої історії України. Характеристика вітчизняної та зарубіжної історіографії давньої історії України. Джерела, література з давньої історії України і методи роботи над ними під час вивчення курсу.

Палеоліт. Основні риси первіснообщинного ладу. Питання походження людини у світовій історії. Головні етапи світового антропогенезу.

Час появи людини на території України. Ранній палеоліт. Людина вміла. Ашельська епоха. Палеоантроп. Мустьєрська епоха. Неоантроп. Пізній палеоліт. Людина розумна. Родова організація суспільства. Поняття матріархату. Поява релігійних вірувань. Магія. Анімізм. Тотемізм. Фетишизм. Палеолітичні пам’ятки на території України.

Мезоліт. Ранній мезоліт. Удосконалення знарядь праці. Мікроліти. Макроліти. Пам’ятки раннього мезоліту. Пізній мезоліт. Початок виокремлення етнічних спільностей. Зародження племінних організацій. Пам’ятки пізньомезолітичної доби. Кам’яна Могила.

Неоліт. Перехід від привласнюючих форм господарювання до відтворюючих. Скотарство. Землеробство. Нові прийоми у виготовленні знарядь праці. Культура лінійно-стрічкової кераміки. Культури автохтонного східноєвропейського походження: буго-дністровська, сурсько-дніпровська, дніпро-донецька, ямково-гребінцевої кераміки.

Енеоліт. Поява металевих виробів. Удосконалення керамічного виробництва. Виникнення колісного транспорту. Зміна соціальної структури суспільства: майнове розшарування, поява племінної знаті.

Трипільська і гумельницька культури. Культури лендельська, лійчастого посуду та кулястих амфор. Культури скотарського населення степової зони (середньостогівська, нижньомихайлівсько-обинська та ямна).

Бронзовий вік. Початок розкладу первіснообщинної формації, формування класових суспільств. Культури Правобережжя, Волині та Поділля: шнурової кераміки, середньодніпровська, комарівська і тшинецька, білогрудівська, Ноа. Культури Закарпаття. Культури Степового Причорномор’я, Подніпров’я та Лівобережжя: катакомбна, багатоваликової кераміки, зрубна, сабатинівська, білозерська, мар’янівська та бондарихинська.

Кіммерійсько-сарматська доба на українських землях. Початок залізного віку. Історіографія питання. Кіммерійці – перший письмово відомий народ на території України. Пам’ятки кіммерійців, їх соціальна організація, матеріальна культура, мистецтво.

Культури лісостепу: бондарихинська, голіградська, висоцька. Пам’ятки Чорноліської культури.

Найдавніші згадки про скіфів. Скіфи в Передній Азії та Північному Кавказі. Початок Північнопричорноморської Скіфії. Розселення скіфів. Війна з персами. Зовнішня, політична і торгівельна діяльність скіфів. Побут і культура.

Сармати, їх розселення та устрій. Військова справа сарматів. Поховання. Мистецтво. Занепад “варварів”. Кочовики раннього середньовіччя. Готська експансія. Гуни. Волзькі булгари. Аварський каганат. Угри. Виникнення Хозарії та Візантії.

Античні міста-держави на території України. Огляд історіографії про дослідження античних пам’яток. Початок грецької колонізації Північного Причорномор’я. Головні центри колонізації. Розквіт держав. Римський період в історії міст-колоній Північного Причорномор’я. Державно-політичний устрій. Характеристика окремих міст: Ніконій, Тіра, Борисфеніда, Ольвія, Херсонес Таврійський, Керкінітіда, Фанагорія, Пантікапей та ін. Боспорське царство. Населення, господарство, економіка, побут, культура грецьких міст-колоній.

Стародавні слов’яни. Проблема походження слов’ян в історіографії. Найбільш ранні письмові відомості про слов’ян. Археологія зарубіжна і вітчизняна про появу слов’ян. Культури слов’ян ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.: комарівська, зарубинецька, пшеворська, зубрицька та ін. Слов’яни у другій чверті І тис. н.е.: черняхівська та київська культури, їх зв’язок із сусідніми племенами. Розселення та устрій.

Теорії походження слов’ян (автохтонні та аллохтонні): дунайська, Баварська, Шахматова, Вісло-Дніпровська, Ловмянського, Московська, Київська та ін.

Розвиток слов’янського етносу в другій половині І тис. н.е. Празька, пеньківська та колочинська культури. Розселення східних слов’ян у V-VІ ст. ст. Анти: розселення, устрій, господарство, військові походи, занепад. Північні та південні слов’янські племінні союзи: древляни, поляни, сіверяни, тиверці, уличі, дуліби, білі хорвати, словенці, полочани, в’ятичі, кривичі, радимичі, дреговичі. Розселення та устрій. Суспільні відносини. Господарська діяльність. Внутрішня і зовнішня торгівля. Ідеологія. Сусіди слов’ян: ляхи, хорвати, чехи, фракійці, Візантія, Хозарський каганат, фіно-угри, варяги (нормани).

Проблема походження українського народу. Характеристика понять: етнос, народ, народність, нація, національність. Питання походження термінів «Русь», «Мала Русь», «Україна» в історичній літературі. Індоєвропеїзм. Арії в історії України. Історіографія українського етногенезу. Українська державна символіка (тризуб, синьо-жовтий прапор, гімн): історія виникнення та становлення.

 


ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінарське заняття № 1 (2 години)

Питання для підготовки та обговорення

Література

1. Археология Украинской ССР. - .В 3-х т. – К., 1986.

2. Археологія Української РСР. – Т.1-2. – К., 1971.

3. Березанская С. С. Цвек Е. В. Клочко В. И. Ляшко С. Н. Ремесло эпохи энеолита – бронзы на Украине. – Київ, 1994. – 189с.

4. Білоусько О.А. Давня історія Полтавщини (ХХ тисячоліття до н.е.- V століття) / О.А.Білоусько, О.Б.Супруненко. – Полтава: Оріяна, 2004. – 168 с.

5. Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация: Философия, Наука, Религия. - М. – 1980.

6. Брайчевський М.Ю. Конспект історії України. – К., 1993.

7. Бромлей Ю.В. Этнос и этнография. – М., 1973.

8. Бунятян, К. П. Давнє населення України: Навч. посібник для студентів іст. фак. вузів / К. П. Бунятян. – 1-е вид. – К. : Либідь, 2003. – 232 с.

9. Відейко М.Ю.Трипільська цивілізація. — Київ, 2002.

10. Герасимов М.П., Величко А.А. Проблема роли природного фактора в развитии первобытного общества // Первобытный человек и природная среда. – М., 1974.- С. 7-16.

11. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера земли. – Л., 1989.

12. Давня історія України (під ред. П.П.Толочка).- Ч.1. – К., 1994.

13. Даниленко В.М. Кам’яна Могила. – К., 1986.

14. Даниленко В.Н. Неолит Украины. – К., 1989.

15. Даниленко В.Н. Энеолит Украины. – К., 1974.

16. Залізняк Л. Л. Первісна історія України : Навч. посіб. для студ. історич. спец. вищих навч. закладів / Л. Л. Залізняк ; Ін-т українознавства Київ. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – К. : Вища шк., 1999. – 263 с.

17. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. - К., 1994. - С.11-110.

18. Збенович В.Г. Ранний этап трипольской культуры на территории Украины. – К., 1989.

19. Зиневич Г.П. Антропологические особенности древнего населения Украины. – К., 1964.

20. Каменный век на территории Украины. – К., 1990.

21. Колесников А.Г. Трипольское общество Среднего Поднепровья. – К., 1993.

22. Ранньоземлеробські поселення-гіганти трипільської культури на території України. - Тальянки, 1990.

23. Рыбаков Б.А. Космогония и мифология земледельцев энеолита // Советская археология. - 1965. - № 1. - С. 13-33.

24. Телегiн Д.Я. Основнi перiоди iсторичного розвитку населення територiї України у V – першiй половинi III тис. до н. е. // Археологія— 1992. – № 4. – C. 3-11; № 1. – C. 15-23.

25. Телегін Д.Я. Дніпро - донецька культура.- Київ, 1968.

26. Телегін Д.Я. Середньостогівська культура епохи міді. – К. 1973.

27. Телєгін Д.Я. Мезолітичні пам’ятки України. – К., 1982.

28. Токарев С.А. Ранние формы религии. – М., 1990.

29. Трипільська цивілізація у спадщині України: Конф., присвяч. 110- річчю відкриття трипільської культ. – К. : Вид. центр "Просвіта", 2003.

30. Чайлд Г. У истоков европейской цивилизации. – М., 1952.

31. Чмихов М.О. Давня культура. Навчальний посібник. – К., 1994.

32. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України. – К., 1992.

33. Чмихов М.О., Черняков І.Т. Хронологія археологічних пам’яток епохи міді-бронзи на території України. – К., 1988.

34. Шилов Ю.А. Прародина ариев. – К., 1995.

35. Шовкопляс И.Г. Мезинская стоянка. К., 1965.

36. Энеолит и бронзовый век Украины. – К., 1976.

37. Энеолит СССР. – М., 1982.


Семінарське заняття № 2 (2 години)

Питання для підготовки та обговорення

Література

1. Античные города Северного Причерноморья. Очерк истории и культуры. - М.- Л., 1955.

2. Артамонов М.И. Киммерийцы и скифы (от появления на исторической арене до конца 4 века до н.э.). - Л., 1974.

3. Артамонов М.И. Скифское царство // Советская археология. - 1972.-№ 3.

4. Артамонов М.И. Сокровища саков. – М., 1973.

5. Артамонов М.І. Кімерійська проблема // Археологія. – Київ, 1973.- № 9.

6. Археология Украинской ССР : в 3-х т. – К., 1986.

7. Археологія Української РСР. – Т.1-2. – К., 1971.

8. Бессонова С.С. Религиозные представления скифов. - К., 1983.

9. Блаватский В.Д. Античная археология Северного Причерноморья. – М., 1961.

10. Бонгард-Левин Г.М. Древнеиндийская цивилизация: Философия, Наука, Религия. М. – 1980.

11. Бонгард-Левин Г.М., Грантовский Э.А. От Скифии до Индии: Загадки истории древних ариев. – М., 1974.

12. Брайчевський М.Ю. Конспект історії України. – К., 1993. - С. 10-32.

13. Бромлей Ю.В. Этнос и этнография. – М., 1973.

14. Василенко Г.К. Велика Скіфія. - К., 1991. (сер 8 «Новини науки, техніки, виробництва». - № 3).

15. Греков Б.Н. Скифы.- М., 1971.

16. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера земли. – Л., 1989.

17. Давня історія України (під ред. П.П.Толочка).- Ч.1-2. – К., 1994.

18. Жебелев С.А. Северное Причерноморье. Исследования и статьи по истории Северного Причерноморья античной эпохи. – М., 1954.

19. Золото Степу: Археологія України. – К., 1992.

20. Зубарь В.М., Павленко Ю.В. Херсонес Таврический и распространение христианства на Руси. – К., 1988.

21. Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Скифия 7-4 вв. до н.э. – К., 1983.

22. Ковпаненко Г.Т. Племена скіфського часу на Ворсклі. – К., 1967.

23. Козуб Ю.І. Некрополь Ольвії У-УІ ст. до н.е. – К., 1974.

24. Крапивина В.В. Ольвия первых веков нашей эры. – К., 1993.

25. Крижицький, С.Д. Античні держави Північного Причорномор'я / С. Д. Крижицький, В. М. Зубар, А. С. Русяєва. – К. : Альтернатива, 1998. – 352 с. – (Україна крізь віки: У 15 т. ; Т.3).

26. Кутайсов В.А. Античный город Керкинитида. – К., 1990.

27. Лапин В.В. Греческая колонизация Северного Причерноморья. – К., 1966.

28. Массон В.М. Первые цивилизации. – Л., 1989.

29. Мозлевский Б.М. Товста Могила. – К., 1979.

30. Мозлевський Б.М. Скіфський степ. – К., 1983.

31. Петров В.П. Скіфи: мова і етнос. – К., 1968.

32. Пиоро И.С. Крымская Готия. – К., 1990.

33. Полин С.В. От Скифии к Сарматии. – К., 1992.

34. Раевский Д.С. Очерки идеологии скифо-сакских племен. – К., 1977.

35. Рыбаков Б.А. Геродотова Скифия.- М., 1979.

36. Сафронов В.А. Индоевропейские прародины. – Горький., 1989.

37. Симоненко О.В. Роксолани (пошук археологічних відповідностей) // Археологія. - 1991. - № 4.

38. Скифы и сарматы. – К., 1977.

39. Скифы Северного Причерноморья. – К., 1987.

40. Смирнов А.П. Скифы. – М., 1966.

41. Смирнов К.Ф. Савроматы. – М., 1964.

42. Тереножкин А.И. Киммерийцы. – К., 1976.

43. Хазанов А.М. Социальная история Скифов. – М., 1975.

44. Циміданов В.В. Час виникнення легенди про походження скіфів: перша версія Геродота // Археологія. - 1992. - № 1. - С. 31-38.

45. Чайлд Г. У истоков европейской цивилизации. – М., 1952.

46. Чмихов М.О. Давня культура. Навчальний посібник. – К., 1994.

47. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України. – К., 1992.

48. Шрамко Б.А. Бельское городище скифской эпохи (город Гелон).- К., 1987.

 


Семінарське заняття № 3 (2 години)

Питання для підготовки та обговорення

1. Проблема етногенезу слов'ян.

2. Характеристика ранньослов'янських археологічних культур.

3. Розселення, устрій та вірування слов’ян.

4. Антський союз племен. Склавіни. Слов’янські племінні союзи VІІ – ІХ століть та їх взаємовідносини із сусідніми племінними та державними утвореннями.

Опорні поняття: анти, археологічна культура, булгари, домашнє скотарство, дуліби, зарубинецька культура, господарська діяльність, жреці, землеробство, етногенез, київська культура, племінний союз, ремесло, слов’яни, склавіни, теорія походження, хозари, черняхівська культура, язичництво.

 

Література

1. Археологія Української РСР. – Т.1-2. – К., 1971.

2. Баран В. Давні слов'яни. — К., 1998. — 326 с.

3. Баран В.Д. Черняхівська культура. – К., 1981.

4. Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпіловський Р.В. Походження слов’ян. – К.,1991.

5. Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – К.: Наукова думка, 1968.

6. Бунятян, К. П. Давнє населення України: Навч. посібник для студентів іст. фак. вузів. – 1-е вид. – К. : Либідь, 2003. – 232 с.

7. Горбаненко, С. А. Землеробство слов'ян останньої чверті І тис. н.е. // Археологія. – 2006. – №3. – С.73–79.

8. Греков Б.Д. Киевская Русь (видання за різні роки).

9. Грушевський М.С. Велика, Мала і Біла Русь. // Український історичний журнал. – 1991.- № 2. – С. 77-85.

10. Грушевський М.С. Історія України-Русі. – Т.1.- К., 1991.

11. Давня історія України. — К.: Наукова думка, 1994. — В 2-х т.

12. Дворнік Ф. Слов'яни в європейській історії та цивілізації. — К., 2000.

13. Древняя Русь и славяне.- М., 1978.

14. Залізняк Л. Давньоруська народність: імперський міф чи історична реальність // Пам’ять століть - 1996. - № 2. – С. 2-14.

15. Залізняк Л. Давньоруська народність: нова версія старого міфу// Урок української.- 2004. – №4. – С.50-55.

16. Залізняк Л. Етногенез українців, білорусів та росіян. // Пам’ять століть. - 1997. - № 4. – С. 2-13.

17. Ивакин Г.Ю. Свещенный дуб языческих славян // Советская этнография. – 1979.- № 2.

18. История культуры Древней Руси. – М., 1948.- Т.1.- С. 47-58., С. 79-104., С. 316-317., С. 320-321.; М., 1951.- Т. 2.- С. 61-80.

19. Ігнатович С. Україна: новий погляд на невідомі факти ІІ-V століть нашої ери. – К., 1992.

20. Ісаєвич Я. Слов’яни автохтонне населення Східної Європи // Історичні передумови возз’єднання українських земель. – К., 1989.

21. Кирьянов А.В. Земледелие восточного славянства в 6-9 вв. // Возникновение и развитие земледелия. – М., 1967.

22. Ляпушкин М.И. Славяне Восточной Европы накануне образования Древнерусского государства. – М., 1968.

23. Мавродін В.В. Нариси з історії СРСР. Древньоруська держава. – К., 1998.

24. Макарчук С.А., Гошко Ю.Г., Кирчів Р.Ф. Етнографія слав’ян України. - Львів, Світ., 1994.

25. Моця О.П. Рівні етнічної самосвідомості давньоруського населення// Український історичний журнал.- 2006. – №2. – С.4-11.

26. Петров В. Походження українського народу.- К., МП “Фенікс”, 1992.

27. Півторак, Н. П. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі "спільної колиски" – К. : Видавничий центр "Академія", 2001. – 152 с. –

28. Плетнева С.А. Хазарі. — М., 1986.

29. Попович М.В. Мировозрение древних славян. – К., 1985.

30. Пріцак О. Щоб краще пізнати самих себе // Політика і час.–1993.- № 2.-С.66-72.

31. Русанова И.П. Славянские древности 6-7 вв. – М., 1976.

32. Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества 12-13 вв. –М., 1982.

33. Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. – М., 1948.

34. Рыбаков Б.А. Союзы племен и проблема феодализма на Руси // Проблемы возникновения феодализма у народов СССР. – М., 1969.

35. Свердлов М.Б. Генезис и структура феодального общества в Древней Руси. – Л., 1983.

36. Седов Б.В. Восточные славяне в 6-13 вв . – М., 1982. – Гл. 8-11.

37. Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. – К., 1990.

38. Тимощук Б.А. Восточнославянская община 6-10 вв н. э . – М., 1990.

39. Третьяков П.Н. Восточнославянские племена. – М., 1953.

40. Третьяков П.Н. По следам древних славянских племен. – М., 1982.

41. Третьяков П.Н. У истоков древнерусской народности. – Л., 1971.

42. Яковенко Н. Нарис історії середньовічої та ранньомодерної України. — К.: Критика, 2006. — 582 с.


Семінарське заняття № 4 (2 години)

Питання для підготовки та обговорення

Література

1. Багалій Д.І. Нарис історії України: Доба натурального господарства. – К., Час, 1994.

2. Балушок В. Спочатку були поляни …// Наука і суспільство.- 1997.- №3-6. – С.24-28.

3. Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – К., Наукова думка, 1968.

4. Братко-Кутинський О.А. Нащадки святої трійці (Ґенеза української державної символіки). - К., 1992.

5. Грушевський М.С. Історія України-Русі. – Т.1.- К., 1991.

6. Залізняк Л. Давньоруська народність: імперський міф чи історична реальність // Пам’ять століть. - 1996. - № 2. – С. 2-14.

7. Залізняк Л. Етногенез українців, білорусів та росіян // Пам’ять століть. - 1997. - № 4. – С. 2-13.

8. Залізняк Л. Історичні витоки українців// Історія в школі.- 1996.- № 1. – С. 36-40.

9. Залізняк Л. Україна: витоки і пращури//Наука і суспільство. - 1996.- №3-4.- С.33-40.

10. Залізняк Л. Чи справді був старшним “старший брат” ? або етнічні процеси в Київській Русі щодо походження українців, білорусів, росіян // Берегиня. - 1997. - № 3-4. – С. 42-62.

11. Заставний Ф.Д. Походження назви “Україна” // Заставний Ф.Д. Географія України: у 2-х кн., Львів, 1994.- Кн 1

12. Ісаєвич Я. Україна давня і нова: народ, релігія, культура. - Львів, 1996.

13. Кобилюх В. Звідки ж походять назви “Русь-Україна” і “Тризуб” // Рідна школа.- 1995.- № 6.- С. 6-8.

14. Лозко Г. Україна (походження назви) // Лозко Г. Українське народознавство. – К., 1995. – С. 47-52.

15. Макарчук С.А., Гошко Ю.Г., Кирчів Р.Ф. Етнографія слав’ян України.- Львів: Світ, 1994.

16. Майданов Г. “Откура есть пошла Русская земля…” // Киевские новости.- 1998.- № 3.- С. 16-17.

17. Мороз С. Геологічні передумови виникнення українського етносу // Краєзнавство і шкільний туризм. - 1997.- № 12.- С. 5.

18. Павленко Ю. Історія Русів у світовому контексті.- К., 1994.

19. Павленко Ю. Передісторія України: Факти проти міфів // Політика і час. - 1991.- № 9.- С. 75-80; № 10.- С. 88-93.- 1991.- № 10.- С. 88-93.

20. Пастернак О. Пояснення Тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого. - К.: Веселка, 1991.

21. Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова.- К.: Наукова думка, 1993.

22. Петров В. Походження українського народу.- К.: МП “Фенікс”, 1992.

23. Пономарьов А.П. Етнічність та етнічна історія України: Курс лекцій.- К.: Либідь, 1996.

24. Пригодій М. Різнорасові витоки українців і росіян // Літературна Україна.- 1997.- 2 жовтня. - С. 2.

25. Пріцак О. Що таке історія України ? // Слово і час. - 1991.- № 1.- С. 53-60.

26. Пріцак О. Щоб краще пізнати самих себе //Політика і час.- 1993.- № 2.- С.66-72.

27. Ричка В.М. Про еволюцію назви “Русь” в етнополітичній історії України // Український історичний журнал. – 1991.- № 2. С. 86-88.

28. Рудакевич О. Українська нація: шлях до суверенітету // Мандрівець. – 1996. - №2-3.- С. 95-105.

29. Сегеда С.П. Основи антропології: Навч. посібник., К., Либідь, 1995.

30. Смолій В. Українська держава: ідея, традиції, шляхи історичного розвитку // Вісник національної АН України.- 1994.- № 5.- С. 18-22.

31. Телегiн Д.Я. Основнi перiоди iсторичного розвитку населення територiї України у V – першiй половинi III тис. до н. е. // Археологія— 1992. – №4. – C. 3-11; № 1. – C. 15-23.

32. Яковлев А. Тисячолітні традиції української державності // Народна творчість та етнографія. - 1997.- № 2-3.- С. 33-40.

33. Базилевський В. Холодний душ історії // Дніпро. – 1996.- № 1-2.- С. 66-100.

34. Довчич В. Україна-окраїна Росії ? // Дзвін. - 1992. - № 7-8. – С. 85-88.

 


Семінарське заняття № 5(2 години)

 

МОДУЛЬ ІІ

Програмні положення

Вступ. Предмет і завдання курсу “Середньовічна історія України”, його місце в системі загальної історії України. Наукова періодизація курсу. Огляд історіографії історії середньовіччя в Україні.

Київська Русь — становлення держави. Київська Русь в історіографії та джерелах. Походження терміну “Русь”. Проблема виникнення Київської Русі. Норманська (Варязька), Антинорманська та інші теорії походження державності на Русі. Заснування Києва. Князь Кий. Утворення державного об’єднання слов’янських племен Подніпров’я. “Руська земля”. Князі Аскольд і Дір. Постать князя Рюрика. Державний переворот 882 року, князь Олег. Початок розширення кордонів Давньоруської держави. Візантійські походи. Питання походження та діяльності князя Ігоря. Ольга, її реформи та дипломатія. Князювання Святослава Ігоревича. Його військові походи.

Період найбільшого політичного піднесення держави. Ярополк та інші Святославовичі. Прихід до влади князя Володимира Великого, його перетворення в соціально-господарській сфері. Початок релігійної реформи. Прийняття християнства — різнобічні погляди на проблему. Формування системи передачі влади. Боротьба за владу після смерті Володимира Великого. Святополк. Борис та Гліб. Мстислав. Початок князювання Ярослава Мудрого. Завершення суспільно-політичного сформування держави. “Руська правда”. Зміна в становищі Руської церкви. Іларіон. Ярослав Мудрий — “тесть Європи”.

Київська Русь у другій половині ХІ - першій третині ХІІ століття. Нащадки Ярослава мудрого. Тріумвірат. Святослав, Всеволод, Святополк. Міжусобні війни. Любецький з’їзд князів. Спроба нормалізації відносин. Володимир Всеволодович. Боротьба з половцями. Мономаховичі. Мстислав.

Феодальна розробленість (30-і рр. ХІІ ст. – 40-і рр. ХІІІ ст.). Причини феодальної роздробленості Київської Русі. Боротьба за Київ. Князювання Всеволода Ольговича, Ізяслава Мстиславовича, Юрія Довгорукого, Ізяслава Давидовича, Ростислава Мстиславовича, Мстислава Ізяславовича. Зруйнування Києва Андрієм Боголюбським. Ольговичі й Ростиславичі в боротьбі за першість на Русі. Князі — дуумвіри на київському столі: Святослав та Рюрик. Князювання Всеволода Юрійовича і Романа Мстиславовича.

Економічне і політичне посилення окремих феодальних центрів. Південно-руські князівства: Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське. Виникнення нових об’єднуючих центрів: південно-західного та північно-східного. Ростово (Володимиро)-Суздальська земля. Розвиток Новгородського, Рязанського, Псковського князівств. Політичні відносини між князівствами. Становище країни напередодні монгольського вторгнення.

Суспільний та соціально-економічний устрої держави. Господарський механізм Київської Русі. Землеробство, розподіл землеволодіння. Скотарство. Ремесло. Місто і його населення. Внутрішня і зовнішня торгівля. Народні рухи. Віче.

Культура Русі. Витоки слов’яно-руської культури. Усна народна творчість. Билини. Освіта і писемність. Берестяні грамоти. Літописання. Література. Бібліотеки. Архітектура і мистецтво. Музика. Особливості розвитку культури в період феодальної роздробленості. Соціально-культурні зв’язки і взаємовпливи між окремими князівствами. Ідея єдності та її відображення в пам’ятках літератури. “Слово о полку Ігоревім”. Літописання ХІІ-ХІІІ століття. Давньоруська етнокультурна спільність. Культура Київської Русі в контексті загально - світової культури. Місце Київської Русі в історії України.

Галицько – Волинська держава

Галицьке князівство після відокремлення від Києва. Рюрик, Володар і Василько. Князь Володимирко — становлення Галицького князівства, особливості його розвитку. Піднесення Галичини за Ярослава Осмомисла. Боярська опозиція. Політика Володимира Ярославовича. Угорська інтервенція. Боротьба за княжий стіл.

Розвиток Волинського князівства після від’єднання від Києва. Князі Ізяслав Мстиславович, Мстислав Ізяславович. Піднесення Волинського князівства за Романа Мстиславовича.

Об’єднання Галицького і Волинського князівств в єдину державу. Розширення кордонів князівств за рахунок земель Південної Русі. Тимчасовий занепад князівств після смерті Романа Мстиславовича. Правління князів Рюриковичів. Боротьба з угорською агресією та боярською опозицією. Боярське правління в Галичині. Захоплення частини волинських і галицьких земель польськими та угорськими завойовниками. Іноземне правління в Галичині. Мстислав Удатний. Відновлення руського князювання в державі. Правління Андрія угорського.

Визволення Данилом і Васильком Романовичами Волині з польського панування. Повернення Галича (1238 р.). Відродження єдності Галицько-Волинської держави за Романовичів. Зростання могутності розширення кордонів на схід. Данило Галицький. Градобудівництво. Фортифікаційне та військове мистецтво.

Монголо-татарська е