Тенденції розвитку сучасної сімї.

Сім’я - одна із найбільш стародавніх форм соціальної спільності людей. Через різноманітні канали і за допомогою повних механізмів вона є пов’язаною зі всіма сферами діяльності людини. Змінюючись та розвиваючись разом із зміною та розвитком суспільства, сім’я сприяє вирішенню багатьох важливих як економічних так і соціальних задач.

Одночасно сім’я задовольняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них потреба подружжя в довірливому спілкуванні, співпериживанні, співучасті. Іншими словами, шлюб сьогодні набуває самостійного значення яке важливий інститут організації особистого та сімейного щастя. На зміну традиційним ролям прийшла гнучка, еластична кооперація стосунків і діяльності, заснована на спільності, цілей, потреб, поглядів, емоцій. Така діяльність стає не стільки ідеалом, але і реальністю для все більшої кількості сімей та важливою характеристикою сімей нового типу.

Дослідження, проведені українськими соціологами, демографами, психологами, а також проведене нами, дозволяють оцінити сучасний стан функціонування сім’ї як критичний. Показниками такого стану виступають: катастрофічні погіршення матеріального благополуччя сім’ї, відсутність нормальних умов для її життєдіяльності, зниження народжуваності, динаміка розлучень, дисфункійний розвиток сім’ї, які проявляються в підвищенні сімейної напруги, незадоволеності, подавленні почуттів, співзалежності.

Ситуація, яка склалася в сфері шлюбу і сім’ї вимагає невідкладного втручання зі сторони суспільства, політиків, бізнесменів, вчених. Аналіз проблем, тенденцій, механізмів функціонування сім’ї дозволить розробити концепції і програми допомоги. Науковий підхід до вирішення завдань соціальної і демографічної політики заключається у врахуванні об’єктивних процесів розвитку сім’ї і соціально-демографічних тенденцій, які дають можливість прогнозувати майбутнє інституту сім’ї.

Результати наукових досліджень, досвід роботи в психологічній консультації з питань шлюбу і сім’ї м. Луцька, самостійні дослідження дозволили виділити і описати сучасні тенденції у функціонуванні української сім’ї:

· Все більшого розвитку набуває неповна і позашлюбна сім’я.

· Багато чоловіків і жінок свідомо не вступають у шлюб, а задоволення потреби в коханні пов’язують із пошуком сексуального партнера, а не створенням сім’ї.

· Дошлюбна поведінка молоді характеризується активними сексуальними пробами на фоні недостатньої психосексуальної обізнаності.

· Зростає кількість молодих сімей (до 39%), основним мотивом заключення шлюбів яких було “народження дитини”. За нашими даними значна доля таких сімей (до31%) розпадається протягом трьох років.

· Серед мотивів вступу в шлюб у молоді домінують раціональний і матеріальний розрахунок.

· В дошлюбній поведінці молодих людей спостерігається неадекватно-завищені вимоги до особистості партнера і до шлюбу в цілому (частіше у жінок), що веде до відмови від створення сім’ї і самоактуалізації особистості в професійній діяльності.

· В установках на лідерство і керівництво в сім’ї значна частина чоловіків (72%) віддають перевагу чоловіку, більша частина жінок орієнтована на демократичну сім’ю. Але в сімейному житті багато молодих жінок виявляють тенденцію до домінування і маніпуляції партнером, дітьми.

· Сучасні сім’ї і вступаючі в шлюб стійко орієнтовані на малодітну сім’ю.

· Більшість пар (з різним сімейним стажем) не схильні до співробітництва, пошуку шляхів стабілізації відносин, у них не сформовані соціально-психологічні уміння вирішувати міжособистісні проблеми. Все це формує установку на розлучення як засіб вирішення конфліктів і напруги.

· Протилежність мотивів, цілей, функціонально-рольових позицій, особистісних характеристик молодого подружжя все більше ускладнює адаптації до шлюбу, зменшує гнучкість і толерантність партнерів, скорочує тривалість адаптивного періоду молодої сім’ї, наближає їх до розлучення.

· “Хвороба сім’ї” понижує її психотерапевтичну функцію і здатність самостійно долати труднощі і переборювати кризові періоди.

· Сучасна сім’я характеризується дезінтегрованістю і незахищеністю її членів перед зовнішніми факторами.

· Аналізуючи якісні показники сімей, відмічено, що середню сучасну сім’ю відрізняє: закритість, консервативність, дисгармонійність, корпоративність у відносинах.

· Прослідковується зростання кількості розлучень людей похилого віку.

· Збільшується кількість жінок незадоволених сексуальними відносинами з чоловіком.

· Збільшились скарги подружжя на сексуальні дисфункції, які детерміновані психологічними факторами.

· Погіршуються батьківсько-дитячі відносини. Відомий американський дослідник D.Bradshow рахує, що джерелом кризи сім’ї виступають батьківські норми, які, не дивлячись на розвиток суспільства, залишаються незмінними вже протягом 150 років.

 

Нормам, які вкоренились, характерні авторитарна, домінантна поведінка батьків, подавлення дитячих потреб, заборона прояву емоцій і почуттів, використання дітей для задоволення своїх незадоволених потреб, що в комплексі формує співзалежну поведінку і веде до дисфункційного розвитку особистості.

Значна частина молоді орієнтована на повторний шлюб і позашлюбні зв’язки (у випадку, якщо шлюб невдалий).

До сімей, які включені в “групу ризику” можна віднести:

· По стажу шлюбу - молоду, літню сім’ю.

· По віку подружжя - 17-20-річні, 38-42-річні, 50-64-річні.

· Різниця в віці подружжя - 1-3 роки, 10-20 років.

· Шлюби заключені по “вагітності нареченої”.

· Сім’ї військовослужбовців, бізнесменів, безробітних.

На фоні описаних тенденцій відбувається зниження цінності сім’ї, її значення для особистості.

В умовах економічної нестабільності, зниження матеріального достатку сім’ї, подружжя вимушене шукати інші форми заробітку (бізнес, інндивідуально-торгівельна діяльність), що вносять зміни в життєві плани сім’ї і її функціонально-рольову структуру.

Неузгодженість функцій і ролей збільшує незадоволеність шлюбом.

Встановлено, що багато з молодого, середнього і літнього подружжя незадоволені життям (біля 63%). 48% опитаних мають позашлюбні зв’язки, які їх влаштовують.

Задоволеність чи незадоволеність шлюбом залежить від багатьох складових, в яких людині іноді дуже важко розібратись. Найбільш складна сторона задоволеності сімейним життям заключається в тому, що людина може бути глибоко незадоволена сама собою. Ця прихована незадоволеність може переноситись на членів сім’ї (дружину, чоловіка, дітей). Роздратування, злість, викликані власними лінощами, слабкістю волі, неорганізованістю, невихованістю, можуть відбитись на взаєминах з оточуючим людьми. В таких випадках людина хворобливо реагує на критику власних недоліків.

 

Одним із факторів, що впливає на стабільність шлюбу є міжособистісні стосунків подружжя.

За визначенням М.В.Гамезо міжособистісні стосунки, це повна система взаємодій, контактів, зв’язків. Суттєвим механізмом, що забезпечує встановлення, збереження і розпад взаємин є психологічна сумісність. Вона показує максимальну суб’єктивну задоволеність партнерів одне одним при високих енергетичних затратах та взаємній ідентифікації (М. М. Обозов). Є різні точки зору на подружню сумісність, але дослідники сім’ї спільні в думці: схожість в поглядах, духовна та сексуальна гармонія забезпечують стабільність сім’ї, створюють сприятливий психологічний клімат і свідчить про психологічну сумісність.

33.Програма соц. дослідження: поняття, призначення, компоненти.

Документ, що вміщує методол. та процедурні переду­мови наук, пошуку. В ній викладаються методол. передумови, основні завдання дослідження, методика збору та оброб­ки соцїол. інформації. Розробка П.с.д. --обов'язкова умова соціол. дослідження. В П.с.д. реалізується зв'язок між со­ціол. методами; загальносоціол. теорією та соц. фактами, що вивчаються; суб'єк­том та об'єктом соціол. пізнання; структурними елементами, що склада­ють програму; дослідницькими групами та окремими виконаннями, що взаємоді­ють в процесі вивчення об'єкта; дослід­никами та практичними працівниками, що відпрацьовують рекомендації соціо­логів. У ній відбивається структурна організація соціол. знань та навичок, не­обхідних для проведення дослідження, закладається механізм отримання теорет. висновків дослідження та розробки практичних рекомендацій. Якою соціо­лог, приступаючи до польового дослід­ження, має готову програму, то і йогодії, і контроль за цими діями будуть ло­гічними, послідовними. П.с.д. створює можливість оптимального зв'язку соціо­лога як суб'єкта пізнання з людьми, яких він вивчає, та має значення при аналізі та корегуванні їх дій. У П.с.д. відбивається певна послідовність, по­етапність соціол. дослідження. Кожний етап - відносно самостійна частина пізна­вального процесу - характеризується специфічними завданнями, вирішення яких пов'язане заг. метою дослідження. Принцип обов'язкової поетапності про­ведення дослідження висуває особливі вимоги до структури та змісту програ­ми. П.с.д. складається з двох частин (розділів): методол. та процедурної. Методол. частина починається з опису проблемної ситуації, де відбивається важливе завдання складання програми визначення об'єкта та предмета дослід­ження. Потім формулюються цілі та зав­дання дослідження. Незважаючи на ілю­зію суб'єктивності, мета завжди є об'єк­тивною, тобто тісно пов'язаною з сусп. практикою, та виражає потреби людей. Розробка системи основ, та неоснов. зав­дань забезпечує комплексний характер дослідження, чергування його теорет. та практичних аспектів. Постановка зав­дань надає систематичності всьому дос­лідженню, дисциплінує дослідницький колектив. З метою використання єдиного понятійного апарату в програмі визна­чаються основ, поняття, їх емпір. інтер­претація та операціоналізація, тобто відбувається їх теорет. уточнення, зна­ходження їх аналогів в соц. дійсності {емпір. індикаторів) та засобів заміру чи фіксації індикаторів (індексів). Особливість соціол. досліджень поля-гас в тому, що більшість висновків в них засновані на інформації, отриманій в ре­зультаті вибіркового обстеження. Це с можливим лише при дотриманні вимог репрезентативності. В програмі ці пи­тання вирішуються шляхом визначення обсягу та характеру вибірки. Співвідно­шення вибіркової сукупності, яка є своє­рідною моделлю об'екта, з самим об'єк­том {генеральною сукупністю) визна­чається в програмі за допомогою дослід­но-статистичних та математико-статистич-них методів..

СД — це процес, в якому в єдності представлені теоретико-методологічні і емпіричні рівні пізнання, тобто мова йде про діалектичний процес, в якому поєднуються дедуктивний і інду­ктивний методи пізнання, що забезпечує цілісність пізнання і уявлень про соціальні явища.

В цьому контексті не слід ототожнювати і протиставляти одне одному такі різновиди соціологічного дослідження, як теоретичний і емпіричний, кожний з яких має свій гносеологічний статус і методо­логічну роль в структурі соціологічного дослідження:

• для теоретичного соціологічного дослідження вирішальне зна­чений має глибоке узагальнення нагромадженого матеріалу в галузі соціального життя;

• у центрі емпіричних соціологічних досліджень знаходиться са­мо нагромадження, збір фактичного матеріалу у вказаній галу­зі (на основі опитування, аналізу документів, спостереження, даних статистики і т. д.) і його первинна обробка, включаючи і початковий рівень узагальнення.

Під програмою КСДрозуміють документ, що вмішує методо­логічніта процедурні передумови наукового пошуку. В ній ви­кладаються, основні завдання дослідження, методика та техніка збору та обробки соціологічної інформації.

· Обґрунтування теми СД (актуальність)

· Мета СД

· Об’єкт і предмет СД (Під об'єктом в соціологічному дослід­женні розуміється галузь соціальної дійсності: соціальні групи, ін­ститути, процеси, відношення, які містять певні соціальні протиріч­чя, породжують проблемну ситуацію і на які націлений процес нау­кового пізнання. Предмет дослідження— найбільш суттєві сторони об'єкта до­слідження, які характеризують протиріччя, що в ньому виникли; ті або інші ідеї, властивості, характеристики об'єкта, пізнання яких не­обхідне для розв'язання проблемної ситуації.)

· Задачі СД (опис того, що потрібно дослідити)

· Інтерпретація та операціоналізація певних даних(інтерпр – загальні, операц – більш точні)

· Гіпотези СД(це науково обґрунто­вана уява про структуру соціальних об'єктів, характер елемен­тів і зв'язків, які утворюють ці об'єкти, про механізм їх функціо­нування і розвитку.)

· Метод збору соц інф (інтерв’ю, анкетування, опис, документація)

· Висновки

Джерела